Для вітчизняної гуманітаристики проблема пам’яті актуалізується після здобуття Україною незалежності й виникнення потреби осмислення минулого у процесі формування національної ідентичності.
Авторка розмірковує над формуванням нової парадигми знання, розширює сучасні уявлення про методологічний арсенал студій пам’яті, упроваджує власні категорії («маски пам’яті», «ландшафт пам’яті», «простір пам’яті» тощо) для осмислення пам’яттєвої парадигми; аналізує роль пам’яті та історії в репрезентаційних практиках тощо.
|
|
